лицедіяти
ЛИЦЕДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. заст. Грати на сцені.
Обидва студенти добре знали, як грати у виставі, бо самі, як і я колись, лицедіяли на кону Київського колегіуму (Валерій Шевчук);
Кожен сприймав поему за жарт; гадалося, що то – сльози. Це доводило плебс до шалу, – так ніхто ще не лицедіяв! (із журн.).
2. перен. Приховуючи правду, грати певну роль.
Уже потому, як втекли, я довго дивувався, як уміло лицедіяв Пилип, як правдиво вдавав хворого (Ю. Мушкетик);
Уже й не доберу, де насправді живу, а де лицедію, граюсь перед вами (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)