личкувати
ЛИЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
1. буд. Те саме, що облицьо́вувати.
Личкувати перегородки гіпсокартонними листами можна в приміщеннях з експлуатаційною вологістю повітря не більше 60% (з навч. літ.);
// заст. Вирівнювати поверхню (млинового жорна).
Личкує каміння мірошник (Сл. Б. Грінченка).
2. Робити що-небудь зовні кращим, приховуючи його вади; маскувати (у 1, 2 знач.).
Як не личкували льону, то купимо; ось наберіть з-під споду, чи такий буде, як і зверху, гарний (Сл. Б. Грінченка);
[Перший вельможа:] Йому словами треба личкувати Такий нужденний вигляд, бо іржавий Цей обладунок свідчить: батогом Він краще, аніж списом, володіє (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).
Словник української мови (СУМ-20)