лишечко
ЛИ́ШЕЧКО, а, с.
Пестл. до ли́хо¹ 1.
– Оце лишечко! Чого це вони так довго забарились? – бідкалась вона перед Софією Леонівною (І. Нечуй-Левицький);
Лишечко! Хто тільки вигадав усі ці медівники, м'ятні, горіхові, тульські, вяземські, ці незабутні ласощі, що й серед ночі навпомацки вгадала б їх за пахощами й смаком! (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)