лишечко
ЛИ́ШЕЧКО, а, с.
Пестл. до ли́хо¹ 1.
– Оце лишечко! Чого це вони так довго забарились? – бідкалась вона перед Софією Леонівною (І. Нечуй-Левицький);
Лишечко! Хто тільки вигадав усі ці медівники, м'ятні, горіхові, тульські, вяземські, ці незабутні ласощі, що й серед ночі навпомацки вгадала б їх за пахощами й смаком! (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лишечко — ли́шечко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- лишечко — див. біда Словник синонімів Вусика
- лишечко — -а, с. Пестл. до лихо I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лишечко — ох (ой), (мені́) ли́хо! Уживається для вираження хвилювання, заклопотаності, страху, відчаю, досади, здивування і т. ін. (перев. в неприємних, небажаних ситуаціях). — Ох, мені лихо! — аж крикнула Оксана, оглядівшись,— куди ж я оце йду? (Г. Фразеологічний словник української мови
- лишечко — Ли́шечко, -чка, -чку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лишечко — ЛИ́ШЕЧКО, а, сер. Пестл. до лихо¹ 1. — Ой, лишечко, — каже лисичка, — санки тріщать (Українські народні казки, 1951, 28). Словник української мови в 11 томах