лишок
ЛИ́ШОК, шку, ч.
1. який, чого. Те, що перевищує встановлену, потрібну кількість.
Лазер швидко діагностує деталь і лишки металу випарує або доплавить (із журн.);
// Частина чого-небудь, що залишається після задоволення певних потреб.
– Тепер ми вже все маємо, що нам треба, ще й на сторону лишок продаємо (Панас Мирний);
– Сказали: забрано? – про державну заготівлю?.. Замість, як свідомі громадяни, здати лишки, ви сказали наклеп, що забрано! Ось, покажем, що значить: забрано, – підкуркульники! (В. Барка);
– Думаєте, колгоспи віддали вам лишки? (М. Циба);
Ненько аж до Кіцманя лишки хліба возив на заготовку (М. Матіос);
// Частина чого-небудь зайвого, що залишається як відходи, покидьки, рештки, вибірки і т. ін.
Майже тридцять процентів деревини залишається в лісі у вигляді так званих лісорубних лишків (М. Чабанівський);
Не варті й половини ті лишки від свинини та голови худі (А. Крижанівський).
2. з числ. Надмір, додаток до чого-небудь (про некруглі цифри).
Університет. Сто з лишком років стояв будинок (Ю. Яновський);
– На своїх ділянках я вже вирощую по двісті з лишком пудів пшениці (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)