лобода
ЛОБОДА́, и, ж.
Найпоширеніший бур'ян родини лободових, що засмічує посівні та городні культури; листя деяких видів цієї рослини вживають у їжу, як шпинат, салат і т. ін.
Хома журився, що лобода й кукіль у просі зародився (Л. Боровиковський);
Коли стою перед таким буртом уночі з оцією берданкою, не раз, буває, пригадається, як лободу їли та зелені колоски стригли (О. Гончар);
Щоб багато й щасливо жилось у сьому домі й щедро сіялось і родилося й із землі, й з води, й з усякої лободи (І. Білик);
Їли усе, що на стіл клалося, – мамалиґу з бринзою, яєчню з лободою, борщ з квасолею (В. Кожелянко);
До космополітів належать бур'яни і смітникові (рудеральні) рослини: кульбаба, грицики, лобода, подорожник та ін. (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)