лобода
ЛОБОДА́, и, ж. Найпоширеніший бур’ян, що засмічує посівні та городні культури; листя деяких видів цієї рослини вживають у їжу, як шпинат, салат тощо.
Хома журився, що лобода й кукіль у просі зародився (Бор., Тв., 1957, 159);
Лобода біла росте не тільки на полі, але й на городах, левадах, по канавах тощо (Бур’яни.., 1957, 39).
Словник української мови (СУМ-11)