лобок

ЛОБО́К¹, бка́, ч.

Зменш.-пестл. до лоб.

От вона [лисиця] й пішла, а він її [лисичівну] цок да в лобок, да в писану кайстру (з казки);

– Тебе і в лобок варто поцілувати, – і він приложився своїми гарячими устами до її білого чола (Панас Мирний);

Лобок [у Меласі] вузький і низький, щоки довгенькі й повні, ніби вона надула їх, захопивши повітря (І. Нечуй-Левицький).

ЛОБО́К², бка́, ч., анат.

Підвищення, горбик на місці зрощення передніх кісток таза.

Русалочка на стіні уже не підморгувала заклично, вона знову скидалася на мойру, на невблаганну мойру Неминучості скидалася ця лубкова русалочка із чорним лобком, трикутник якого нагадував розчахнуті ножиці, що ними можна перетнути нитку життя (В. Шкляр);

З дією андрогенів пов'язують оволосіння лобка та внутрішньої поверхні стегон (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. лобок — лобо́к 1 іменник чоловічого роду лоб лобо́к 2 іменник чоловічого роду горбик на місці зрощення передніх кісток таза  Орфографічний словник української мови
2. лобок — I -бка, ч. Зменш.-пестл. до лоб. II -бка, ч., анат. Підвищення, горбик на місці зрощення передніх кісток таза людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лобок — Лобо́к, лобка́, на -бку́; лобки́, -бкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. лобок — ЛОБО́К¹, бка́, ч. Зменш.-пестл. до лоб. Котик її [дочку лисиці] — цок та в лобок, та в мішок, та й знову став грать (Укр.. казки, 1951, 45); — Тебе і в лобок варто поцілувати, — і він приложився своїми гарячими устами до її білого чола (Мирний, III...  Словник української мови в 11 томах
5. лобок — Лобок, -бка м. ум. отъ лоб.  Словник української мови Грінченка