лобок
ЛОБО́К¹, бка́, ч. Зменш.-пестл. до лоб.
Котик її [дочку лисиці] — цок та в лобок, та в мішок, та й знову став грать (Укр.. казки, 1951, 45);
— Тебе і в лобок варто поцілувати, — і він приложився своїми гарячими устами до її білого чола (Мирний, III, 1954, 251).
ЛОБО́К², бка́, ч., анат. Підвищення, горбик на місці зрощення передніх кісток таза.
Словник української мови (СУМ-11)