ловецтво

ЛОВЕ́ЦТВО, а, с., рідко.

Те саме, що мисли́вство.

Звалося се козацтвом, а ті, що ним промишляли, – козаками. Офіціально се означало промисли в степових уходах, рибальство, ловецтво і бджільництво (М. Грушевський);

На ловецтві .. найкраще знався він У всій країні (М. Рильський);

Сулейман вирушив на лови до Едірне в супроводі сорока тисяч вершників, а з яничарів узяв лише найвправніших у ловецтві (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. ловецтво — лове́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ловецтво — Лове́цтво. Мисливство. Віце-президент [Ради культури краєвої], також іменований цісарем, — Антін Лукасевич, посесор дібр, котрий заступає плекане коний і ловецтво (Товариш, 1908, 204) // пол. łowca, іст. -ловчий, мисливець, łowiectwo — мисливство, мисливський промисел.  Українська літературна мова на Буковині
3. ловецтво — Мисливство, звіроловство.  Словник синонімів Караванського
4. ловецтво — -а, с. Те саме, що мисливство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ловецтво — МИСЛИ́ВСТВО (добування диких звірів і птахів як промисел); ПОЛЮВА́ННЯ (розшуки, вистежування й переслідування диких звірів і птахів з метою вбити або спіймати їх); ЛОВЕ́ЦТВО, ЛО́ВИ, УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ЛОВИ́ТВА, УЛО́В (ВЛОВ) заст. (перев.  Словник синонімів української мови
6. ловецтво — Лове́цтво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ловецтво — ЛОВЕ́ЦТВО, а, с. Те саме, що мисли́вство. На ловецтві.. найкраще знався він У всій країні (Рильський, II, 1956, 82).  Словник української мови в 11 томах
8. ловецтво — Лове́цтво, -ва с. Охотничій промыселъ. Желех.  Словник української мови Грінченка