логаза
ЛОГА́ЗА, и, ж., діал.
Ячна каша з салом або олією.
Зразу їли логазу, а як ся запомогли, без вечері лягли (приказка);
– Скучно сидіти. Решітки, вартові, логаза і блощиці. Ніби ти не сидів у таборі? (Б. Лепкий);
– Та нівроку сього літа видався [ячмінь], не гнівимо Господа наріканнями. Буде логаза у хаті до наступних жнив (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)