лопаточка
ЛОПА́ТОЧКА, и, ж.
1. Зменш. до лопа́тка 1.
Люди копалися, як комашня, довбали землю лопаточками, нібито вони мирно картоплю садять... (І. Багряний);
Він обережно злив тепер уже жовтувату кислоту.., пошкрябав лопаточкою дно резервуара (М. Дашкієв);
* У порівн. Ці незграбні, невеликі тварини з не то поросячими, не то качиними носами й широкими, мов лопаточки, хвостами, одягнені в дуже коштовне хутро, чіплялися пазурами своїх коротеньких лапок за коріння верби (А. Кащенко).
2. кул. Кулінарний інструмент.
Мед виймали з бортей за допомогою спеціальних лопаточок-ножів трапецієподібної форми – медорізок з колінчатим руків'ям (з наук. літ.);
Торти розкладають на десертні тарілочки лопаточками (з наук.-попул. літ.);
Пам'ятаєте, що силіконова лопаточка підбирає з миски усе до краплі? (з газ.).
3. Зменш. до лопа́тка 5.
Лопаточки овочевого гороху обчистити від бічних жилок і варити в киплячiй пiдсоленiй водi (із журн.).
4. у знач. присл. У формі лопаточки.
Клара зараз же лопаточкою складає пальці, набирає хліба й ловить його з руки широко роззявленим ротом (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)