лопуцьок
ЛОПУ́ЦЬОК, цька, ч., розм.
Молода, соковита стеблина деяких рослин, звичайно їстівна.
А сирота її в селі .. Лопуцьки їсть, ставочки гатить (Т. Шевченко);
Перебивши голод якимись субтропічними щавлями та лопуцьками, хлопці вклалися спати у курені (Іван Ле);
Нарвала [господиня] трохи лопуцьків, що недавно витягнулися з землі (В. Барка);
Вася йшов за нею, тримаючи в руках сумку з продуктами. Нагнувся, зірвав кілька лопуцьків з щавлю (О. Бердник).
◇ Душа́ не з лопу́цька див. душа́;
(1) Не з лопу́цька – здатний до чого-небудь серйозного, вартий уваги і т. ін.
Сказано: кожна душа не з лопуцька, того ж хоче, що й людська (Марко Вовчок);
Дасть Бог і нам колись просвіток. А покіль – терпімо. Не з лопуцька ж ми (В. Чемерис);
А ще не забувай про моїх сестер. Вони теж не з лопуцька і здатні якому хочеш носорогові рога обламати (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)