1. Словник української мови у 20 томах

лопуцьок

ЛОПУ́ЦЬОК, цька, ч., розм.

Молода, соковита стеблина деяких рослин, звичайно їстівна.

А сирота її в селі .. Лопуцьки їсть, ставочки гатить (Т. Шевченко);

Перебивши голод якимись субтропічними щавлями та лопуцьками, хлопці вклалися спати у курені (Іван Ле);

Нарвала [господиня] трохи лопуцьків, що недавно витягнулися з землі (В. Барка);

Вася йшов за нею, тримаючи в руках сумку з продуктами. Нагнувся, зірвав кілька лопуцьків з щавлю (О. Бердник).

◇ Душа́ не з лопу́цька див. душа́;

(1) Не з лопу́цька – здатний до чого-небудь серйозного, вартий уваги і т. ін.

Сказано: кожна душа не з лопуцька, того ж хоче, що й людська (Марко Вовчок);

Дасть Бог і нам колись просвіток. А покіль – терпімо. Не з лопуцька ж ми (В. Чемерис);

А ще не забувай про моїх сестер. Вони теж не з лопуцька і здатні якому хочеш носорогові рога обламати (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопуцьок — лопу́цьок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лопуцьок — див. стебло Словник синонімів Вусика
  3. лопуцьок — -цька, ч., розм. Молода, соковита стеблина деяких рослин, звичайно їстівна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лопуцьок — душа́ (губа́) не з лопу́цька в кого, чия. Хто-небудь наділений позитивними рисами; сміливий, принциповий. Люблю я таких людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька (Ю. Яновський); — Спи спокійно, хлопче!... Фразеологічний словник української мови
  5. лопуцьок — СТЕБЛО́ (основна частина трав'янистої рослини), СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА), БАДИЛИ́НА, БИ́ЛО діал.; ЦІ́ВКА розм. (трубчасте стебло); ЛОПУ́ЦЬОК розм. (молоде, соковите звичайно їстівне стебло). Квітка коливається на довгому стеблі (Н. Словник синонімів української мови
  6. лопуцьок — Лопу́цьок, -цька; -пу́цьки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лопуцьок — ЛОПУ́ЦЬОК, цька, ч., розм. Молода, соковита стеблина деяких рослин, звичайно їстівна. А сирота її в селі.. Лопуцьки їсть, ставочки гатить (Шевч., II, 1953, 13); — Миколо, глянь, скільки смовді!... Словник української мови в 11 томах
  8. лопуцьок — Лопуцьок, -цька м. Молодой мягкій стебель растенія, употребляемый въ нищу. Сим. 135. Хиба моя душа з лопуцька, — не хоче того, чого й людська. Ном. № 1588. Словник української мови Грінченка