1. Фразеологічний словник української мови

лопуцьок

душа́ (губа́) не з лопу́цька в кого, чия. Хто-небудь наділений позитивними рисами; сміливий, принциповий. Люблю я таких людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька (Ю. Яновський); — Спи спокійно, хлопче! — додав він (дяк), трохи помовчавши… Ми теж не ликом шиті, і душа в нас не з лопуцька (В. Шевчук). душа́ із лопу́цька. Невже він (Данило) такий боягуз, невже його душа із лопуцька? (М. Стельмах); Маковею,— спокійно вів Роман.— .. Ти .. в боях авторитет здобув.. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б’є! — А що ж, по-твоєму, в мене душа з лопуцька? (О. Гончар).

не з лопу́цька. Здатний до чогось серйозного, вартий уваги і т. ін. Сказано: кожна душа не з лопуцька, того ж хоче, що й людська (Марко Вовчок); — Ну та ми теж не з лопуцька (Ю. Мушкетик); Тільки дядьки теж не з лопуцька, дядьки теж навчилися дечому.. Навчилися, не забули (А. Дімаров).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопуцьок — лопу́цьок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лопуцьок — див. стебло Словник синонімів Вусика
  3. лопуцьок — -цька, ч., розм. Молода, соковита стеблина деяких рослин, звичайно їстівна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лопуцьок — ЛОПУ́ЦЬОК, цька, ч., розм. Молода, соковита стеблина деяких рослин, звичайно їстівна. А сирота її в селі .. Лопуцьки їсть, ставочки гатить (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. лопуцьок — СТЕБЛО́ (основна частина трав'янистої рослини), СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА), БАДИЛИ́НА, БИ́ЛО діал.; ЦІ́ВКА розм. (трубчасте стебло); ЛОПУ́ЦЬОК розм. (молоде, соковите звичайно їстівне стебло). Квітка коливається на довгому стеблі (Н. Словник синонімів української мови
  6. лопуцьок — Лопу́цьок, -цька; -пу́цьки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лопуцьок — ЛОПУ́ЦЬОК, цька, ч., розм. Молода, соковита стеблина деяких рослин, звичайно їстівна. А сирота її в селі.. Лопуцьки їсть, ставочки гатить (Шевч., II, 1953, 13); — Миколо, глянь, скільки смовді!... Словник української мови в 11 томах
  8. лопуцьок — Лопуцьок, -цька м. Молодой мягкій стебель растенія, употребляемый въ нищу. Сим. 135. Хиба моя душа з лопуцька, — не хоче того, чого й людська. Ном. № 1588. Словник української мови Грінченка