лоск
ЛОСК, у, ч.
1. Те саме, що блиск 1, 3.
Мжичить сонний лоск під образами, позлітка заліпила образи (І. Андрусяк);
Не було отієї осмисленості в очах. Одсвіту, сказати б, лоску інтелекту (Г. Колісник).
2. перен. Бездоганний зовнішній вигляд.
Хлопець ти ніби й непоганий, але тобі не вистачає виховання, витонченості поведінки, усього того, що надає людині справжнього лоску (І. Росоховатський);
Якщо трохи обтесати [Івася], приодягнути відповідно, надати лоску, то буде окрасою хору (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)