лоскоти

ЛО́СКОТИ, ів, мн.

Те саме, що ло́скіт¹ 1.

Майже поруч жирувала [Ольга] з Кочубеєм, витьохкувала від його лоскотів! (О. Гончар);

А як же їй [лошиці] знести палючі, Нещадні лоскоти сідла?! (Д. Павличко);

* У порівн. Тлуста спина Родіона Новоявленого від цих погроз ходить ходором, як від лоскотів (Г. Тарасюк).

Значення в інших словниках

1. лоскоти — ло́скоти множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. лоскоти — ЛОСКОТА́ННЯ (доторкання до шкіри, що викликає легке нервове збудження), ЛО́СКІТ, ЛО́СКОТИ мн., ДОТИКА́ННЯ діал. Ми нахилялись над краєм човна, такі близькі до себе, що чули на щоках лоскотання волосся (М. Коцюбинський); Тонкий, ніжний лоскіт трепетом проймав усе тіло (В. Козаченко).  Словник синонімів української мови
3. лоскоти — ЛО́СКОТИ, ів, мн. Те саме, що ло́скіт¹ 1.  Словник української мови в 11 томах