лоскотливий

ЛОСКОТЛИ́ВИЙ, ЛОСКІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який лоскоче.

І була накидка сіра В Лоскотона на плечах. Лоскотливі мав він вуса І м'якенькі, наче пух (В. Симоненко);

Повівав легенький лоскітливий вітерець (І. Рябокляч);

Найменшу – Ольгу – підняв, пригорнув, і вона, не проявляючи страху, охопила рученятами його шию і голосно засміялася, бо дідова кошлата борода була така лоскітлива... (В. Малик);

Земля була вогка і тепла, прошита лоскітливими язичками молодої трави (В. Дрозд);

З-під ніг густим туманом піднімались пахощі чебрецю – важкі й лоскотливі (В. Підмогильний);

Ішла [Вустя] на Кураєве, осяяна радістю близького побачення з милим, охоплена солодким лоскітливим трепетом (О. Гончар).

2. Ніжний (про сміх, звуки і т. ін.).

У сусідній ложі крізь лоскітливий сміх мокро хляпають поцілунки (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. лоскотливий — лоскотли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лоскотливий — лоскітливий, -а, -е. 1》 Який лоскоче. 2》 рідко. Вразливий до лоскоту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лоскотливий — ЛОСКОТЛИ́ВИЙ (ЛОСКІТЛИ́ВИЙ) (який лоскоче, викликаний лоскотом), ЛО́СКОТНИЙ (ЛО́СКІТНИЙ). Свіжий морський вітер обвівав розчервоніле обличчя і тріпав біля щоки лоскотливий локон (О.  Словник синонімів української мови
4. лоскотливий — Лоскотли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лоскотливий — ЛОСКОТЛИ́ВИЙ, ЛОСКІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який лоскоче. Хлопчик просипався від лоскотливого дотику сонячного проміння (Донч., II, 1956, 527); Повівав легенький лоскітливий вітерець (Ряб., Жайворонки, 1957, 157); Вона майнула поза городами до подружки по ланці.  Словник української мови в 11 томах