лоскотливий

ЛОСКОТЛИ́ВИЙ (ЛОСКІТЛИ́ВИЙ) (який лоскоче, викликаний лоскотом), ЛО́СКОТНИЙ (ЛО́СКІТНИЙ). Свіжий морський вітер обвівав розчервоніле обличчя і тріпав біля щоки лоскотливий локон (О. Донченко); Обвислі вуса він інколи поправляє рукою, струшуючи лоскітливі сніжинки (М. Шеремет); Свербить спина так, що немає сил терпіти. Хочеш-не-хочеш скидай сорочку й витрушуй те капосне насіння та оббивай сорочкою лоскітні волосинки (О. Копиленко).

Значення в інших словниках

1. лоскотливий — лоскотли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лоскотливий — лоскітливий, -а, -е. 1》 Який лоскоче. 2》 рідко. Вразливий до лоскоту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лоскотливий — ЛОСКОТЛИ́ВИЙ, ЛОСКІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який лоскоче. І була накидка сіра В Лоскотона на плечах. Лоскотливі мав він вуса І м'якенькі, наче пух (В. Симоненко); Повівав легенький лоскітливий вітерець (І.  Словник української мови у 20 томах
4. лоскотливий — Лоскотли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лоскотливий — ЛОСКОТЛИ́ВИЙ, ЛОСКІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який лоскоче. Хлопчик просипався від лоскотливого дотику сонячного проміння (Донч., II, 1956, 527); Повівав легенький лоскітливий вітерець (Ряб., Жайворонки, 1957, 157); Вона майнула поза городами до подружки по ланці.  Словник української мови в 11 томах