лоскотливий

ЛОСКОТЛИ́ВИЙ, ЛОСКІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який лоскоче.

Хлопчик просипався від лоскотливого дотику сонячного проміння (Донч., II, 1956, 527);

Повівав легенький лоскітливий вітерець (Ряб., Жайворонки, 1957, 157);

Вона майнула поза городами до подружки по ланці.. поділитися лоскотливою новиною (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 244);

Ішла [Вустя] на Кураєве, осяяна радістю близького побачення з милим, охоплена солодким лоскітливим трепетом (Гончар, Таврія, 1952, 348).

2. рідко. Вразливий до лоскоту.

Вас полоскотали ті голодні та голі емігранти в дуже лоскотливе місце (Фр., III, 1950, 381).

Значення в інших словниках

1. лоскотливий — лоскотли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лоскотливий — лоскітливий, -а, -е. 1》 Який лоскоче. 2》 рідко. Вразливий до лоскоту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лоскотливий — ЛОСКОТЛИ́ВИЙ, ЛОСКІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який лоскоче. І була накидка сіра В Лоскотона на плечах. Лоскотливі мав він вуса І м'якенькі, наче пух (В. Симоненко); Повівав легенький лоскітливий вітерець (І.  Словник української мови у 20 томах
4. лоскотливий — ЛОСКОТЛИ́ВИЙ (ЛОСКІТЛИ́ВИЙ) (який лоскоче, викликаний лоскотом), ЛО́СКОТНИЙ (ЛО́СКІТНИЙ). Свіжий морський вітер обвівав розчервоніле обличчя і тріпав біля щоки лоскотливий локон (О.  Словник синонімів української мови
5. лоскотливий — Лоскотли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)