лоскотливо

ЛОСКОТЛИ́ВО, ЛОСКІТЛИ́ВО. Присл. до лоскотли́вий, лоскітли́вий.

Виконавши доручення, таке небезпечне й лоскітливо хвилююче для юної душі, Рада з піднесеною головою марширувала Києвом (Ю. Янов., II, 1954, 86);

// у знач. присудк. сл.

Вутаньці і смішно і якось лоскітливо було від їхніх умовлянь (Гончар, II, 1959, 179).

Значення в інших словниках

1. лоскотливо — лоскотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лоскотливо — лоскітливо. Присл. до лоскотливий, лоскітливий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лоскотливо — ЛОСКОТЛИ́ВО, ЛОСКІТЛИ́ВО. Присл. до лоскотли́вий. Степовий вологотеплий вітер дме від Дніпра, .. куйовдить волосся і невловимим, ледве відчутним дотиком, прослизнувши по устах, шепотить лоскотливо в ухо (В.  Словник української мови у 20 томах