Великий тлумачний словник сучасної мови

лоскотливо

лоскотли́во

лоскітливо.

Присл. до лоскотливий, лоскітливий.

|| у знач. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. лоскотливо — лоскотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. лоскотливо — ЛОСКОТЛИ́ВО, ЛОСКІТЛИ́ВО. Присл. до лоскотли́вий. Степовий вологотеплий вітер дме від Дніпра, .. куйовдить волосся і невловимим, ледве відчутним дотиком, прослизнувши по устах, шепотить лоскотливо в ухо (В.  Словник української мови у 20 томах
  3. лоскотливо — ЛОСКОТЛИ́ВО, ЛОСКІТЛИ́ВО. Присл. до лоскотли́вий, лоскітли́вий. Виконавши доручення, таке небезпечне й лоскітливо хвилююче для юної душі, Рада з піднесеною головою марширувала Києвом (Ю. Янов., II, 1954, 86); // у знач. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах