лоскотливо —
лоскітливо. Присл. до лоскотливий, лоскітливий. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лоскотливо —
ЛОСКОТЛИ́ВО, ЛОСКІТЛИ́ВО. Присл. до лоскотли́вий. Степовий вологотеплий вітер дме від Дніпра, .. куйовдить волосся і невловимим, ледве відчутним дотиком, прослизнувши по устах, шепотить лоскотливо в ухо (В.
Словник української мови у 20 томах
лоскотливо —
ЛОСКОТЛИ́ВО, ЛОСКІТЛИ́ВО. Присл. до лоскотли́вий, лоскітли́вий. Виконавши доручення, таке небезпечне й лоскітливо хвилююче для юної душі, Рада з піднесеною головою марширувала Києвом (Ю. Янов., II, 1954, 86); // у знач. присудк. сл.
Словник української мови в 11 томах