лошатко
ЛОША́ТКО, а, с.
Пестл. до лоша́.
Він [отаман Юсуф] переганяв кобилиць із місячними жеребцями до окремої загорожі, прив'язував на мордочки лошаткам дерев'яні рогатки (Р. Іваничук);
Покалічене вовком лошатко бігало за мною, неначе цуценя (Ю. Мушкетик);
Біжить лошатко по асфальту. Цок-цок копитцями, цок-цок (Л. Костенко);
* У порівн. Труснувши головою, як лошатко іно відрослою гривою, .. зосереджено, мов назавжди, складала до портфеля книжки й зошити (О. Забужко);
Я зливаю йому воду кухликом чи цебром, і тільки так він задоволено і з насолодою плюскається, і навіть форкає, як маленьке лошатко (С. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)