лошак
ЛОША́К, а́, ч.
Молодий кінь.
[Марта:] Треба взяти нові віжки, а то старі потрухли: лошак норовистий та щоб не порвав іще (С. Васильченко);
Мати молилася святому Юрію Побідоносцеві, що топтав змія лошаком (О. Довженко);
Шістнадцятирічні парубки, гарцювали на молодих лошаках навколо табуна коней, що вилискували на сонці шовком тугих крупів (М. Циба);
Повернули поки що тільки коня замість лошака, та й то Оверко забрав його силою у покійного воєнкома [військкома] (В. Шкляр);
* У порівн. Поліцаї прямо тобі іржуть, як лошаки (М. Стельмах);
Джигіти борюкалися, ганяли, мов лошаки, реготали, аж поки зовсім не вибилися з сил (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)