лошак
ЛОША́К, а́, ч. Молодий кінь.
[Марта:] Треба взяти нові віжки, а то старі потрухли: лошак норовистий та щоб не порвав іще (Вас., III, 1960, 103);
Мати молилася святому Юрію Побідоносцеві, що топтав змія лошаком (Довж., Зач. Десна, 1957, 469);
*У порівн. Вітер бив копитами землю, як степовий лошак (Коцюб., II, 1955, 362).
Словник української мови (СУМ-11)