лоша
ЛОША́, а́ти, с. Маля коня.
[Мартин:] Ти яких коней запріг? [Омелько:] Лиску, Красавку і Блоху. [Мартин:] Всі три з лошатами, а у Блохи аж двоє… (К.-Карий, І, 1960, 328);
Корова, сама знаєш, щороку приводить теля, конячка — дає лоша, вівця — окочується ягнятком (Стельмах, І, 1962, 311);
*У порівн. Коли ж діло дійшло до мазурки, то я почав бігать і підплигувать, неначе теля або лоша (Збірник про Кроп., 1955, 30).
Словник української мови (СУМ-11)