лоша

ЛОША́, а́ти, с.

Маля коня.

[Мартин:] Ти яких коней запріг? [Омелько:] Лиску, Красавку і Блоху. [Мартин:] Всі три з лошатами, а у Блохи аж двоє... (І. Карпенко-Карий);

Здалека, з графської садиби, долинуло дзвінке іржання лошати (О. Донченко);

В наших родичів добрі коні були і лошата, їх замикано в конюшні – на шину, гвинт в одвірках ключем закручувався (В. Барка);

У стайнях знов тоненько заіржало лоша, з курників стало чути сокоріння (І. Білик);

* У порівн. З трави неждано скочить сонце, немов сполохане лоша (Б.-І. Антонич);

Вдовиний син, замріяна душа, – вже сотня їхня вийшла із Опішні, а він біжить за ними, як лоша, і гірко думи думає невтішні (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. лоша — (маля кобили) лошатко, жереб'я, (однорічне) стригун.  Словник синонімів Полюги
2. лоша — лоша́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. лоша — див. кінь  Словник синонімів Вусика
4. лоша — -ати, с. Маля коня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лоша — ЛОША́ (маля кобили), ЛОША́ТКО пестл., ЛОШАЧО́К пестл., ЖЕРЕБ'Я́, КОНЕНЯ́ пестл., КОНЯ́ розм. рідше; СТРИГУ́Н, СТРИГУНЕ́ЦЬ пестл., СТРИЖЧА́ (однорічне лоша). Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О.  Словник синонімів української мови
6. лоша — Лоша́, -ша́ти, -ша́ті, -ша́м; лоша́та, -ша́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лоша — ЛОША́, а́ти, с. Маля коня. [Мартин:] Ти яких коней запріг? [Омелько:] Лиску, Красавку і Блоху. [Мартин:] Всі три з лошатами, а у Блохи аж двоє… (К.  Словник української мови в 11 томах
8. лоша — Лоша, -шати с. Жеребенокъ, Гойда, гойда, гойдаша! і кобила, і лоша; ми кобилу продамо, а лоша й так віддамо. (Припѣвъ при подбрасываніи дѣтей). Ном. № 9256. ум. лошатко, лошаточко.  Словник української мови Грінченка