лощити
ЛОЩИ́ТИ¹, и́ть, недок., діал.
Блищати; робити блискучим.
Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці (Марко Вовчок).
ЛОЩИ́ТИ², щу́, щи́ш, недок., що, рідко.
Те саме, що воскува́ти.
Після того, як клей висихав, папір ґрунтували й лощили (із журн.);
// Те саме, що глянсува́ти.
Лощити краще тверді породи: дуб, ясен, бук, березу (з навч. літ.);
Якщо виріб, наприклад, кахель, має рельєф, то лощити потрібно тільки виступні частини, які ефектно контрастуватимуть із приглушеним матовим фоном (з навч. літ.);
Після склеювання аркуші папірусу били дерев'яними молотками, лощили каменем та висушували (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)