лощити

ЛОЩИ́ТИ¹, и́ть, недок., діал.

Блищати; робити блискучим.

Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці (Марко Вовчок).

ЛОЩИ́ТИ², щу́, щи́ш, недок., що, рідко.

Те саме, що воскува́ти.

Після того, як клей висихав, папір ґрунтували й лощили (із журн.);

// Те саме, що глянсува́ти.

Лощити краще тверді породи: дуб, ясен, бук, березу (з навч. літ.);

Якщо виріб, наприклад, кахель, має рельєф, то лощити потрібно тільки виступні частини, які ефектно контрастуватимуть із приглушеним матовим фоном (з навч. літ.);

Після склеювання аркуші папірусу били дерев'яними молотками, лощили каменем та висушували (із журн.).