лушпарити

ЛУШПА́РИТИ, рю, риш, недок., кого, що, розм.

Сильно бити.

А малеча – хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко);

Боженко скочив на естраду і почав лушпарити Іванова по плечах (Ю. Смолич);

– Бракує кумедії? – примружився Кифір. – Бідолаху лушпарять, а тобі... (М. Сиротюк);

– Так ти ще й битись! А ось на тобі! На! На! – як ломакою, почав лушпарити мене довжелезною рукою по спині (П. Запаренко);

// без прям. дод. Сильно, безперервно йти (про дощ).

Вже коли почав лушпарити крижаний дощ, з'ясувалось, що вони йшли геть не в той бік (І. Карпа).

Значення в інших словниках

1. лушпарити — лушпа́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. лушпарити — див. бити  Словник синонімів Вусика
3. лушпарити — -рю, -риш, недок., перех., розм. Сильно бити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лушпарити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
5. лушпарити — ЛУШПА́РИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. Сильно бити. А малеча — хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (Головко, І, 1957, 222).  Словник української мови в 11 томах