лушпарити
ЛУШПА́РИТИ, рю, риш, недок., кого, що, розм.
Сильно бити.
А малеча – хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко);
Боженко скочив на естраду і почав лушпарити Іванова по плечах (Ю. Смолич);
– Бракує кумедії? – примружився Кифір. – Бідолаху лушпарять, а тобі... (М. Сиротюк);
– Так ти ще й битись! А ось на тобі! На! На! – як ломакою, почав лушпарити мене довжелезною рукою по спині (П. Запаренко);
// без прям. дод. Сильно, безперервно йти (про дощ).
Вже коли почав лушпарити крижаний дощ, з'ясувалось, що вони йшли геть не в той бік (І. Карпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лушпарити — лушпа́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лушпарити — див. бити Словник синонімів Вусика
- лушпарити — -рю, -риш, недок., перех., розм. Сильно бити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лушпарити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
- лушпарити — ЛУШПА́РИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. Сильно бити. А малеча — хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (Головко, І, 1957, 222). Словник української мови в 11 томах