людинолюбець

ЛЮДИНОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн.

Той, хто любить людей, готовий допомагати їм; гуманна людина.

З багатьох античних міфів на мене чи не найбільше враження справляв міф про людинолюбця Прометея (Б. Антоненко-Давидович);

Йому і страшно, і блаженно, він посивів, як сивий світ, людинолюбцеві Довженку запахло мудрістю століть (І. Калинець);

З музикою ти поет, геній, людинолюбець і мудрець, тільки музика надає сенсу твоєму гнітючому, помилковому і, зрештою, випадковому існуванню (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. людинолюбець — людинолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. людинолюбець — -бця, ч., книжн. Той, хто любить і розуміє людей, готовий допомагати їм; гуманна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. людинолюбець — ЛЮДИНОЛЮ́Б книжн. (той, хто любить людей, готовий допомагати їм), ЛЮДИНОЛЮ́БЕЦЬ книжн., ГУМАНІ́СТ. — Ви людинолюб, Сергію, — сказав Михайло Петрович. — Ця любов і веде вас усюди (М. Олійник); В перекладацькій скарбниці Максима Рильського є і "Мізантроп".  Словник синонімів української мови
4. людинолюбець — ЛЮДИНОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн. Той, хто любить людей, готовий допомагати їм; гуманна людина. Михайло Стельмах у "Правді і кривді" створив чудовий образ сучасної людини — правдошукача і людинолюбця Марка Безсмертного (Рад. літ-во, 1, 1963, 4).  Словник української мови в 11 томах