людожер
ЛЮДОЖЕ́Р, а, ч.
1. Те саме, що людої́д.
Прізвище Підконюший дуже пасувало б моєму другові .. котрий .. вже думає, що мене з'їли оті людожери (“У Черкасах канібали з'їли нашого завідувача відділу убивств”, – бачив я заголовок на першій шпальті) (В. Шкляр);
У тутешніх лісах завівся скажений вовк – людожер (А. Кокотюха);
– Ти здурів, Савко? Чого б це я топив твою дочку? Хіба я душогубець який? Чи людожер? (В. Чемерис);
В Чернівці прибув кат і людожер, звірина, диктатор .. ворог усього людства, бандит з великої дороги Алоїзич (В. Кожелянко).
2. перен. Жорстока, кровожелива людина; убивця.
Словник української мови (СУМ-20)