люнет

ЛЮНЕ́Т, а, ч.

1. У машинобудуванні – пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготівки, яку обробляють на металорізному верстаті.

Люнетами називають додаткові опорні пристосування, використовувані під час оброблення нетвердих валів (з навч. літ.).

2. архт. Арковий проріз у склепінні або стіні над дверима, вікном, горизонтально обмежений знизу.

Краєм ока вихоплюю звичні вілли, прикрашені люнетами й тимпанами (С. Андрухович);

Знівечено Олександрівський костел, а також чимало інших старовинних будівель – високі зали перекривалися стелями, італійські вікна замуровувалися, у дверях-порталах з люнетами чи тимпанами прорізалися вузькі й низькі отвори, через які людина могла пройти тільки зігнувшись (з газ.).

Значення в інших словниках

1. люнет — люне́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. люнет — -а, ч. 1》 У машинобудуванні – пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготовки, яку обробляють на металорізному верстаті. 2》 архіт. Арковий проріз у склепінні або стіні над дверима, вікном, горизонтально обмежений знизу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. люнет — люне́т (франц. lunette, зменш. від lune – Місяць) 1. Пристрій у металорізних верстатах для додаткового підтримування при обробці тонких і довгих заготовок. 2. архіт. Отвір у стіні під розпалубкою склепіння. 3. військ. Відкрите укріплення на полі. 4. Зорова труба, телескоп.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. люнет — ЛЮНЕ́Т, а, ч. 1. У машинобудуванні — пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготовки, яку обробляють на металорізному верстаті.  Словник української мови в 11 томах
5. люнет — (фр. — лунка) 1. Чотирибічне польове укріплення з ровом попереду і відкрите з тилу (див. бруствер). 2. Частина стіни між аркою та її підпорами.  Архітектура і монументальне мистецтво