люнет
ЛЮНЕ́Т, а, ч.
1. У машинобудуванні – пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготівки, яку обробляють на металорізному верстаті.
Люнетами називають додаткові опорні пристосування, використовувані під час оброблення нетвердих валів (з навч. літ.).
2. архт. Арковий проріз у склепінні або стіні над дверима, вікном, горизонтально обмежений знизу.
Краєм ока вихоплюю звичні вілли, прикрашені люнетами й тимпанами (С. Андрухович);
Знівечено Олександрівський костел, а також чимало інших старовинних будівель – високі зали перекривалися стелями, італійські вікна замуровувалися, у дверях-порталах з люнетами чи тимпанами прорізалися вузькі й низькі отвори, через які людина могла пройти тільки зігнувшись (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люнет — люне́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- люнет — -а, ч. 1》 У машинобудуванні – пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготовки, яку обробляють на металорізному верстаті. 2》 архіт. Арковий проріз у склепінні або стіні над дверима, вікном, горизонтально обмежений знизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- люнет — люне́т (франц. lunette, зменш. від lune – Місяць) 1. Пристрій у металорізних верстатах для додаткового підтримування при обробці тонких і довгих заготовок. 2. архіт. Отвір у стіні під розпалубкою склепіння. 3. військ. Відкрите укріплення на полі. 4. Зорова труба, телескоп. Словник іншомовних слів Мельничука
- люнет — ЛЮНЕ́Т, а, ч. 1. У машинобудуванні — пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготовки, яку обробляють на металорізному верстаті. Словник української мови в 11 томах
- люнет — (фр. — лунка) 1. Чотирибічне польове укріплення з ровом попереду і відкрите з тилу (див. бруствер). 2. Частина стіни між аркою та її підпорами. Архітектура і монументальне мистецтво