люнет
люне́т
(франц. lunette, зменш. від lune – Місяць)
1. Пристрій у металорізних верстатах для додаткового підтримування при обробці тонких і довгих заготовок.
2. архіт. Отвір у стіні під розпалубкою склепіння.
3. військ. Відкрите укріплення на полі.
4. Зорова труба, телескоп.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люнет — люне́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- люнет — -а, ч. 1》 У машинобудуванні – пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготовки, яку обробляють на металорізному верстаті. 2》 архіт. Арковий проріз у склепінні або стіні над дверима, вікном, горизонтально обмежений знизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- люнет — ЛЮНЕ́Т, а, ч. 1. У машинобудуванні – пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготівки, яку обробляють на металорізному верстаті. Люнетами називають додаткові опорні пристосування, використовувані під час оброблення нетвердих валів (з навч. Словник української мови у 20 томах
- люнет — ЛЮНЕ́Т, а, ч. 1. У машинобудуванні — пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготовки, яку обробляють на металорізному верстаті. Словник української мови в 11 томах
- люнет — (фр. — лунка) 1. Чотирибічне польове укріплення з ровом попереду і відкрите з тилу (див. бруствер). 2. Частина стіни між аркою та її підпорами. Архітектура і монументальне мистецтво