люнет

(фр. — лунка)

1. Чотирибічне польове укріплення з ровом попереду і відкрите з тилу (див. бруствер).

2. Частина стіни між аркою та її підпорами.

3. Поле стіни, обмежене вгорі й з боків архівольтом, а знизу — горизонталлю наличника, тягою тощо, яке нерідко прикрашалася скульптурою або розписами.

4. Отвір у стіни під розпалубкою склепіння.

5. Розташоване над прямокутним прорізом велике напівкругле вікно.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люнет — ЛЮНЕ́Т, а, ч. 1. У машинобудуванні – пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготівки, яку обробляють на металорізному верстаті. Люнетами називають додаткові опорні пристосування, використовувані під час оброблення нетвердих валів (з навч. Словник української мови у 20 томах
  2. люнет — люне́т (франц. lunette, зменш. від lune – Місяць) 1. Пристрій у металорізних верстатах для додаткового підтримування при обробці тонких і довгих заготовок. 2. архіт. Отвір у стіні під розпалубкою склепіння. 3. військ. Відкрите укріплення на полі. 4. Зорова труба, телескоп. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. люнет — люне́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. люнет — -а, ч. 1》 У машинобудуванні – пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготовки, яку обробляють на металорізному верстаті. 2》 архіт. Арковий проріз у склепінні або стіні над дверима, вікном, горизонтально обмежений знизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. люнет — ЛЮНЕ́Т, а, ч. 1. У машинобудуванні — пристрій для додаткового підтримування тонкої довгої заготовки, яку обробляють на металорізному верстаті. Словник української мови в 11 томах