Словник української мови у 20 томах

люсувати

ЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод., діал.

Гасити вапно;

// Шипіти, пінитися (про вапно).

На вапну налили води, то вона й люсує (Сл. Б. Грінченка).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. люсувати — люсува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. люсувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Гасити вапно. || неперех. Шипіти, пінитися (про вапно).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. люсувати — ГАСИ́ТИ (вапно), ЛЮСУВА́ТИ діал. Шипить та куриться вапно, що його гасять у великих дощаних скринях (І. Франко); Вапно люсувати (Словник Б. Грінченка).  Словник синонімів української мови
  4. люсувати — ЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Гасити вапно; // неперех. Шипіти, пінитися (про вапно). На вапну налили води, то вона й люсує (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
  5. люсувати — Люсува́ти, -сую, -єш гл. Шипѣть, кипѣть; гасить известь. На вапну налили води, то вона й люсує. Вапно люсувати.  Словник української мови Грінченка