люсувати

люсува́ти

-ую, -уєш, недок., перех., діал.

Гасити вапно.

|| неперех. Шипіти, пінитися (про вапно).

Значення в інших словниках

1. люсувати — люсува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. люсувати — ЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод., діал. Гасити вапно; // Шипіти, пінитися (про вапно). На вапну налили води, то вона й люсує (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. люсувати — ГАСИ́ТИ (вапно), ЛЮСУВА́ТИ діал. Шипить та куриться вапно, що його гасять у великих дощаних скринях (І. Франко); Вапно люсувати (Словник Б. Грінченка).  Словник синонімів української мови
4. люсувати — ЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Гасити вапно; // неперех. Шипіти, пінитися (про вапно). На вапну налили води, то вона й люсує (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. люсувати — Люсува́ти, -сую, -єш гл. Шипѣть, кипѣть; гасить известь. На вапну налили води, то вона й люсує. Вапно люсувати.  Словник української мови Грінченка