люфа

ЛЮ́ФА, и, ж., рідко.

Ствол вогнепальної зброї.

Він знає, .. що він нізащо – от нізащо! – не підставить чола під люфу пістолета (М. Коцюбинський);

Шомполка набивається просто в люфу (Остап Вишня).

ЛЮФА́, и́, ж.

Теплолюбна рослина родини гарбузових, молоді плоди якої вживаються в їжу, а із стиглих виготовляють мочалки, літні головні убори і т. ін.

У плодів люфи при їх достиганні вся серцевинна м'якоть пронизана зв'язаною і міцною сіткою дерев'янистих волокон (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. люфа — Лю́фа: — дуло рушниці [II-V] — дуло, ствол [46-1;46-2] — дуло, ствол вогнепальної зброї [1;21;45] — дуло [2;X] — цівка рушниці [17]  Словник з творів Івана Франка
2. люфа — лю́фа іменник жіночого роду ствол вогнепальної зброї рідко люфа́ іменник жіночого роду рослина  Орфографічний словник української мови
3. люфа — (кріса) дуло, сов. ствол.  Словник синонімів Караванського
4. люфа — I л`юфа-и, ж., зах. Ствол вогнепальної зброї. II люф`а-и, ж. Теплолюбна рослина родини гарбузових, молоді плоди якої вживаються в їжу, а із стиглих виготовляють мачули, літні головні убори тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. люфа — Гарматоцівка  Словник чужослів Павло Штепа
6. люфа — лю́фа військ. дуло вогнепальної зброї (ст): Він оглянув мене від голови до ніг і тицьнув пальцем на рушницю: “Чому в люфі є діра?” – “Таку я вже дістав”, – відповів я (Селепко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. люфа — лю́фа (нім. Luffa, з араб.) рід однорічних трав’янистих рослин. Поширені у тропіках і субтропіках Африки та Азії. Молоді плоди їстівні, із старих виготовляють мочалки, літні капелюхи тощо. 2 види культивують.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. люфа — ЛЮ́ФА, и, ж., рідко. Ствол вогнепальної зброї. Він знає, ..що він нізащо — от нізащо! — не підставить чола під люфу пістолета (Коцюб., І, 1955, 409); Шомполка набивається просто в люфу (Вишня, II, 1956, 199). ЛЮФА́, и́...  Словник української мови в 11 томах