лютішати
ЛЮТІ́ШАТИ, аю, аєш, недок.
Ставати лютішим (див. лю́тий¹ 1–3).
Все лютішали поляки, і козацькі ряди .. почали рідіти (П. Панч);
Як самотній лось, я живу і лютішаю день у день і чекаю свого дня (з мемуарної літ.);
Може, відпочивши, на свіжу голову вдасться розплутати цю шараду – в чому тут річ? І Максим відпочивав, забиваючи спрагу снігом, але спрага від того ще лютішала (І. Багряний);
Притис мороз. З кожним днем він все лютішав (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)