лягавий
ЛЯГА́ВИЙ, а, е.
1. Який відшукує дичину нюхом (про породу мисливських собак).
Він накладав сам свому [своєму] лягавому псу – Нептуну, що сидів на стільці поруч, кістки на тарілку (М. Коцюбинський);
Полюєте, розуміється, ви з собакою, – лягавим улітку і з собаками-гончаками восени і взимку (Остап Вишня);
// у знач. ім. ляга́вий, вого, ч.; ляга́ва, вої, ж.
Мисливський собака цієї породи. [Крукке:] Так інколи буває – лягава на полі ще нічого не бачить, але вже чує (В. Собко).
2. перен., зневажл. Пов'язаний з таємним наглядом, вистежуванням.
– А ви, прислужники, підкрутите, – з серцем відповіла Ольга, – лягава служба у вас, як у потайного сірка, того й дивись, вискочить з-під воріт, вхопить за литку (І. Цюпа);
// у знач. ім. ляга́вий, вого, ч.
Таємний агент поліції. – Зразу й ідіть! – наказав бородань. – Нам ні до чого, щоб сюди лягаві наскочили (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)