лягавий
ЛЯГА́ВИЙ, а, е.
1. Який відшукує дичину нюхом (про породу мисливських собак).
Він накладав сам свому лягавому псу — Нептуну, що сидів на стільці поруч, кістки на тарілку (Коцюб., II, 1955, 386);
Полюєте, розуміється, ви з собакою, — лягавим улітку і з собаками-гончаками восени і взимку (Вишня, II, 1956, 236);
// у знач. ім. ляга́вий, вого, ч.; ляга́ва, вої.
, ж. Мисливський собака цієї породи. [Крукке:] Так інколи буває — лягава на полі ще нічого не бачить, але вже чує (Собко, П’єси, 1958, 399).
2. перен., зневажл. Пов’язаний з таємним наглядом, вистежуванням.
— А ви, прислужники, підкрутите, — з серцем відповіла Ольга, — лягава служба у вас, як у потайного сірка, того й дивись, вискочить з-під воріт, вхопить за литку (Цюпа, Три явори, 1958, 45);
// у знач. ім. ляга́вий, вого, ч.
Таємний агент поліції. — Зразу й ідіть! — наказав бородань. — Нам ні до чого, щоб сюди лягаві наскочили (Смолич, V, 1959, 35).
Словник української мови (СУМ-11)