ляканий
ЛЯ́КАНИЙ, а, е.
1. Якого часто лякали, який сильно злякався; переляканий.
Біжать між деревами з відрами, з сокирами – заспані, неодягнені, лякані (С. Васильченко);
Ляканий заєць лежить сторожко (О. Копиленко);
– Не дивуйтеся, – ласкаво плескав його по плечу Дебрич, – Лякана ворона всього боїться (П. Козланюк).
2. Який уже звик до лякання і нічого не боїться.
[Бурлака:] Ви не кричіть, бо й я вмію кричать. Ви не лякайте мене – я ляканий! (І. Карпенко-Карий);
[Станіслав:] Мене не злякаєш, я вже ляканий (В. Собко);
– Та й не боюся я нічого – ляканий уже... (М. Чабанівський);
// у знач. ім. ля́каний, ного, ч. Той, кого багато лякали і тим відбили страх.
[Полковник:] Еге, як бачу, то мій нагай скучив по чиїйсь спині! [Гадюка:]. Не полохай ляканого! (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)