лялькар

ЛЯЛЬКА́Р, я́, ч.

1. Той, хто виготовляє, створює ляльки.

Протягом двох днів лялькарі з багатьох куточків України мали змогу продемонструвати свої витвори на фестивалі ляльки в Тернополі (з газ.).

2. Те саме, що лялькови́к.

Часто скоморохи були й лялькарями, влаштовуючи покази лялькових вистав, що незмінно мали гучний успіх (з навч. літ.);

Тепер у харківських лялькарів сучасне світлове і звукове обладнання, акустична стеля та світловий міст над глядацькою залою! (з газ.).

3. перен. Те саме, що ляльково́д 2.

– Ми мусимо діяти, пручатися, грати і вигравати, аби не бути маріонетками в руках лялькаря (І. Роздобудько);

Хто ж той лялькар, що керує нами всіма, позбавляючи найменшого права на свободу! (Любко Дереш).

Значення в інших словниках

1. лялькар — лялька́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лялькар — -я, ч. Той, хто виготовляє, створює ляльки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лялькар — ЛЯЛЬКА́Р, я́, ч. Той, хто виготовляє, створює ляльки. В період між двома світовими війнами Чехословаччина набула репутації класичної країни лялькарів і ляльок (Мист., 6, 1958, 43).  Словник української мови в 11 томах