ляльковий
ЛЯЛЬКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до ля́лька 1.
Незабаром уся лялькова сім'я перейде в розпорядження молодшої Наталиної сестри (О. Донченко);
– Знаєш, є така книжка про бабу, яка робила ляльки за подобою відвідувачів своєї лялькової крамнички (С. Андрухович);
// Те саме, що маріоне́тковий 1.
Архієпископ тримав домашній ляльковий вертеп у цілковитій таємниці (Р. Іваничук);
Мандрівний театрик “Вертеп”, що об'їхав уже пів-України, показує свої лялькові вистави (Л. Костенко).
2. Схожий на ляльку (у 1 знач.); такий, як у ляльки.
Блукаючи поглядом, наштовхнувся [гетьман] на гурт запорожців, посередині того різномасного гурту кругліла лялькова, недоросла голова Юрія Хмельниченка (Ю. Мушкетик);
Якимось давно забутим теплом війнуло на нього [Адріяна] від цього лялькового імені, Люся-Лялюся (О. Забужко);
Її врода була зовсiм не рафiнована, не така лялькова, як в Естер, а дуже м'яка, жива, лагiдна... (О. Авраменко, В. Авраменко).
3. Те саме, що іграшко́вий 1.
Відтоді Федько щоднини На ляльковому коні Оглядав ті тополини (С. Олійник);
У жінки був полохливий, слабкий голос. Темна хустина ховала майже все її обличчя, і на Себастьяна Олів'єро дивились два маленьких ока, немов ґудзики на мордочці лялькового ведмедика (Ю. Бедзик);
* У порівн. Понад рівними вулицями, неначе лялькові, біліли нові будівлі (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)