ляпання

ЛЯ́ПАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. ля́пати і звуки, утворювані цією дією.

Не помічав [Проць], що стоїть зовсім мокрий серед дороги, що курява на ній не тільки прибита, але й перетворилась уже в багнюку: ріс тут, серед хлюпоту, плюскоту й ляпання, ніби рослина (Валерій Шевчук);

За дверима чулось шелестіння сторінок, ляпання книжкою в стіл і сердите бурчання (М. Коцюбинський);

Вона вже скінчила їсти і тепер .. ляпала себе по щоці ложкою й прислухалась до того ляпання (Грицько Григоренко);

Чуть було ляпання заяложених карт .. і дріботіння дощу по вікні (В. Винниченко);

Чую ляпання босих ніг Мікі в коридорі. Він повертається до своєї кімнати (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. ляпання — ля́пання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ляпання — -я, с., розм. Дія за знач. ляпати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ляпання — ЛЯ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ля́пати і звуки, утворювані цією дією. За дверима чулось шелестіння сторінок, ляпання книжкою в стіл і сердите бурчання (Коцюб., II, 1955, 369); Вона вже скінчила їсти і тепер.. ляпала себе по щоці ложкою й прислухалась до того ляпання (Григ., Вибр., 1959, 226).  Словник української мови в 11 томах
4. ляпання — Ляпання, -ня с. 1) Хлопаніе. 2) Шлепаніе, плесканіе. 3) Бросаніе чѣмъ-либо липкимъ и мокрымъ. 4) Пачканіе, пятнаніе. 5) Звуки отъ ударовъ рукою. 6) — язико́м. Болтовня.  Словник української мови Грінченка