ляпотіти
ЛЯПОТІ́ТИ, ти́ть, недок.
Підсил. до ля́пати 1, 2.
Темна ніч, з дерев досі ще ляпотіли краплі, стікаючи по гілках (Іван Ле);
Карасики шкварчать, Справляють, бідненькі, таночок, Аж хвостиками ляпотять (Л. Глібов);
От зараз його увагою заволодів праник, підкидуваний засмаглою дівочою рукою там, над річкою; він то підлітав, то падав – ляпотів по кладці завзято та лунко. І бігли луни нетрями, ударялись об бескеття і озивались – ляпотіли на кілька голосів (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)