ляскітливий
ЛЯСКІТЛИ́ВИЙ, рідко ЛЯСКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
Який звучить лунко, з великою силою; ляский.
Дзвінким, ляскотливим голоском розкраяв [Проць] навпіл весь гамір на площі (В. Бабляк);
Солов'ї вщухали, а затим розпочинали знову. Вступав завжди отой молодий, ляскітливий (Ю. Мушкетик);
Й коли вже добре смеркло й табір, гомінкий і ляскітливий, ураз притих, стало ясно чути передзвін молотів (І. Білик);
Доблесний Автомедонт, могутнього син Діорея, То батогом ляскотливим їм [коням] боки постьобував шпарко, То умовляв лагідненько, то лайкою сипав крутою (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)